Далі може бути лише цікавіше

"Одна леді у Бернарда Шоу каже: "Я б йому дозволила сказати останнє слово. Найголовніше, це не те щоб мати за собою останнє слово, а поставити на своєму."

Приведемо декілька простих правил приватного характеру, за допомогою яких можна в багато яких важливих випадках взнати, хто виявиться правий в суперечці, яка ґрунтується на жіночій логіці.

* Твердження, яке залишилося без заперечення, є доведеним.

Не важливо, з яких причин заперечення не поступило. Наприклад, якщо викласти підряд з великою швидкістю 5 - 10 думок, то можна з упевненістю сказати, що деякі з них залишаться без відповіді. Якщо за думкою слідує образа, то відповідають переважно на образу, а не на думку, яка стає доведеною, якщо тільки у відповідь образа не є сильнішою за вихідне твердження. Звідси зрозуміло, що сила вжитих аргументів повинна зростати.
Чоловіча логіка стверджує, що кожна думка є або істинною, або помилковою. Щоб відрізнити істинні думки від помилкових, чоловіки використовують природні або гуманітарні науки, але з часів Адама пpосунулись у цьому відношенні не дуже далеко. Жіноча логіка розрізняє думки істинні, помилкові і такі, що не представляють інтересу.

"Якщо з вислову P слідує Q, і Q є приємним, то P є істинним."

В чоловічій логіці ми звикли до того, що доказова сила якого-небудь аргументу не міняється пpи його повторенні. Якщо теорема доведена, то скільки б разів не виникали сумніви, повтор доказів їх усуває.
В жіночій логіці доказова сила аргументу пpи повторенні змінюється згідно складного закону. Найчастіше вона зростає, але іноді і катастрофічно падає.
Жіноча логіка не знає півтонів: будь-який сумнів, невпевненість - зброя в руках протилежної сторони. В правильно побудованій фразі все повинно бути опукло і контрастно, доведено до крайности.
Ваша жіноча логіка підійде до його чоловічої логіки, як ключ до замка, якщо Ви примусите його прийняти істинність необхідних для цієї суперечки пропозицій з Вашого абсолюту. Навпаки, якщо цього зробити не вдається, слід припинити розмову.

"Я тебе ні в чому не переконую. Поступай, як знаєш. Чоловік завжди повинен вирішувати самостійно. Я хочу тільки пояснити тобі, як йдуть справи, тому що ти просто не в курсі..."

Діма Беклємишев


“..Днями професор психології з канади Сільвія Ляп'єр, яка закохалася в свого колегу, теж професора, не витримала ігнорування з його сторони її залицянь і вирішила узяти колегу, що не піддається, натиском. Опинившись з ним в кабінеті віч-на-віч, вона приставила до скроні чоловіка пістолет і зажадала, щоб він негайно зайнявся з нею любов'ю. Інакше психолог загрожувала його застрелити. Лише чудом професору вдалося врятуватися від напористої закоханої – на його крики збіглися співробітники, і шантажистку арештували. Тепер їй загрожує термін до десяти років позбавлення волі за спробу...”

“Імунна система агресивних чоловіків краще пристосована для боротьби з інфекціями. Їхня кров
багата лейкоцитами, які відповідають за знищення мікробів, що потрапили в організм. До такого висновку прийшли дослідники з університету штату Пенсильванія, що обстежили більше чотирьох тисяч американських солдатів. Вони також виміряли рівень тестостерону в крові, оскільки цей статевий гормон, на думку деяких учених, ослабляє імунітет. Проте жоден з цих чинників так не впливав на активність імунної системи, як агресивність людини...”

“Леві-Строс першим дав сучасне уявлення про структуру міфу. Він почав з пошуку відповіді на запитання: чому міф не можна знищити навіть найгіршим перекладом? Звідси слідувало, що міфологічність виявляється на іншому рівні. "Міф — це мова, але ця мова працює на найвищому рівні, на якому значенню вдається, якщо можна так виразитися, відділитися від мовної основи, на якій він склався”
Він виказав наступну гіпотезу, що суттю міфу є пучки відносин і в результаті комбінацій цих пучків утворюються складові одиниці міфу.
Торкаючись правих міфів, він говорить, що гноблений творить світ, тому мова його активна, а той, що пригноблює прагне зберегти світ, тому мова його театральна, вона є міфом.”

Endlich

Лікар хворому:
-Тепер ці ліки ви будете приймати до кінця життя.
- І поки я прийматиму, я буду жити?
- Ні. Поки будете жити, ви будете їх приймати.

„Врешті, ще про одну форму серійности, яка і в кіно і на телебаченні залежить набагато менш від нарративної структури, ніж від особи акторів: всього лише з’ява на екрані Джона Уейна або Джері Л’юїса (коли над ними не попрацював режисер) створює усяк час такий ж самий фільм. Автор, звичайно ж, намагається створити різні сценарії, але публіка знову і знову взнає (причому з відчуттям задоволення) ту ж історію, хоча і поверхнево закамуфльовану...
...Музика барокко, як і абстрактне мистецтво - а-семантична. Можна посперечатися, і я перший готовий це зробити, щоб з'ясувати, чи можна провести чітке розмежування між "семантичними" мистецтвами і мистецтвами цілком "синтаксичними". Але ж можна хоча б визнати, що існують мистецтва фігуративні і абстрактні? Музика барокко і абстрактний живопис — не фігуративні, телевізійні серіали — фігуративні.
До якої межі ми здатні сприймати варіації, які грають на "схожости" як чисто музичні? Чи можна уникнути зачаруванню тими можливими світами, до яких ця "схожість" відсилає?“
Умберто Еко з “Інновація та повторювання”

„...На початку було Слово. Мене це завжди дивувало, і я багато думав про це. На початку — тотемізм і анімізм, печерне життя, звірі, чарівні маски і весь світ, обмежений однією галявиною, — жиди були, мабуть, дуже старовинні на той час, коли це сказали, і дуже багато знали. Насправді, світ сконцентрований в слові, і немає нічого більш зрадницького, ніж слово. Мені завжди було надзвичайно цікаво спостерігати, як учені-фахівці, навіть і глибокі філософи, несподівано натикалися на вільне слово, до якого не можна застосувати жодних формул, систем або історично обумовлених спостережень, жодних коментарів: Образ. Що тут починалося! Повний провал! Віршомаз, цвіркун, жалюгідний писака. На початку, в середині і в кінці — слово...“
Готфрід Бенн „Подвійне життя“

“- Я думаю про те - сказала Ліліан поволі, - що все на світі містить в собі свою протилежність; ніщо не може існувати без своєї протилежности, як світло без тіні, як правда без брехні, як ілюзія без реальности, - всі ці поняття не тільки пов'язані одне з одним, але і невіддилимі одне від одного...
- Як життя і смерть?
- Так, так, Борисе, як життя і смерть. Не знаю, скільки часу мені вдасться вірити в це. Хотілося б вірити дуже довго.”
з Ремарка

(no subject)

„На заре моей американской жизни я работал в стартап-компании, которая была не компания, а натуральный корабль уродов. У одного парня родимое пятно в половину лица, другой очень маленького роста, практически карлик, у третьего какие-то проблемы с носоглоткой и рот постоянно открыт. Ну и так далее. При этом все веселые компанейские ребята и классные специалисты. Никто их специально не подбирал, как-то само получилось. Были, конечно, и менее яркие личности, но в явном меньшинстве. У меня тоже внешность, мягко говоря, своеобразная, плюс дикий акцент, так что в коллектив я вписался идеально. ( Read more... )

Dry


“Иисус - Больной. О нём нужно позаботиться.
Иисус - Горькое Одиночество. До него нужно дотянуться любовью.
Иисус - Отверженный Изгнанник. За ним нужно скучать и ждать его возвращения.
Иисус - Прокажённый. Его раны нужно промыть.
Иисус - Нищий Попрошайка. Ему нужно улыбнуться.
Иисус - Алкоголик, которого нужно выслушать.
Иисус - Умственно отсталый, которого нужно оберегать.
Иисус - Младенец, которого нужно поцеловать.
Иисус - Слепец. Его нужно сопровождать.
Иисус - Глухонемой. Ему нужно подавать знаки.
Иисус - Калека. Ему нужно помочь передвигаться.
Иисус - Наркоман. Ему нужна помощь.
Иисус - Проститутка. - Уберечь от опасности и поддержать!
Иисус - Зэк. Нужно пробиться к нему на свидание или собрать посылку.
Иисус - Старик маразматик. Его нужно подмыть.”