Визнання, віра у Єдиного є звичайною констатацією.
Чи можна вважати Єдине самоусвідомленим, таким, яке апріорі розглядатиметься як самопізнавальне?
Недолугість категорії "так-ні", її неприкладна дискретність не дозволяє окреслити хоча б якісь межі відповіді, зате дозволяє простежити її зв'язки та приналежність до відокремленого.
Місцеві прояви відрубного відомі: легендарні Адам і Єва спокусилися на апетитну пропозицію, хоча й самі могли зірвати плід. Але знання історії прабатьків, котрі обміняли Єдине на одне єдине, не відміняє права і обов'язку знати історію їхніх в'юнких мерчандайзерів.
Ніхто не сумнівається у приналежності останніх до Єдиного і такого актуального земного, тоді як не до кінця з'ясованим залишається їхнє бачення Єдиного, так би мовити, предмет поклоніння, бачення власної ролі, зрештою, їхня зведена суспільна конвенція.
Маючи справу з наслідками ефектів зразка "твій гріх первородний, ти взятий з лайна і у лайно повернешся, а порятує тебе лише Спаситель/-лі, тому роби що кажуть святоші, бо як не робитимеш - вкинуть у геєну огненну на віки вічні", кожна двонога худобина може зробити пару вислідів. До таких неоригінально віднесу заартаченість хвостатого поріддя у/на фізичному, тобто служіння і визнання бога-конструктора, який першопричиною має усікновенний діапазон, де вище мисленнєве, створюючи свою реальність, стає винятково матеріально-в'язким без особливих претензій на обнадійливе і тривке духовне. У таких короткохвильових циклах, у цих кайфових пекельних міазмах відбувається визнання необхідного набору цінностей, без якого функціонування цього сектору всесвіту припинить існування або стане нонсенсом.
Чи випадковою є згадка, акцент для світу, де постійний Вибух нагадує булькотіння бітуму?
Мо' через холодні ночі людину потягнуло на теплі грязі, трускавецький озокерит і супутнє читання
Все, чим людина здатна поділитися, з'являється через бажання отримати власну версію реальності. Приписуючи "значення" нейтральним ситуаціям, ми погоджуємося на існування реальності. Так і з нашими героями з супутнього світу - непереборне бажання комфортного перебування і нестримне розширення життєвої площі спонукатиме нас поступитися рідними їм тягучими принципами і звільнити місце заради вищих істин.
Втім, не я це вигадав і ви звідкилясь це знаєте.
(Ваш) парубок з (німецького) містечка
Торі Амос «Неприродній потяг до гріха»
Скрипковий квартет у посвяті Залізній Діві «Анатомія Зла»
Іван Веттон у Варшаві «Вознесена мить»