promonaut | Трейлер

"Розпочато пошук причин дивної аномалії, що суперечить законам небесної механіки і проявляється в нез'ясовному уповільненні руху апаратів “Піонер-10” і “Піонер-11”, які покидають Сонячну систему.
Як повідомляє Space Daily, НАСА приступило до систематизації наявних матеріалів про траєкторію руху зондів "Піонер-1" і "Піонер-2". Попередні спостереження виявили серйозні відмінності в істинній траєкторії руху зондів від розрахункової - на сьогоднішній день нез'ясовне розузгодження досягло вже 380 тис. км, або декількох годин польоту апарату.
“Аномалія Піонерів” була відкрита Джоном Андерсоном і його колегами з Лабораторії реактивного руху (JPL). Вона полягає в тому, що обидва апарати, занедбані більш як 30-ть років тому і з якими до цих пір підтримується двосторонній зв'язок, втрачають швидкість істотно швидше, ніж слідує з прогнозів небесної механіки. Механізм гальмування апаратів незрозумілий і може бути зв'язаний як з дією невідомих досі законів фізики, що суперечать вже відомим, так і, наприклад, з дією тяжіння дивних масивних темних об'єктів на межі Сонячної системи, до цих пір невідомих астрономам і, можливо, якимось чином пов'язаних з періодичним тотальним знищенням флори і фауни Землі.
Були підняті також архіви Науково-дослідного центру Еймса НАСА, який керував польотом Піонерів. Дані архіву планувалося зберігати всього 7 років, але, на щастя, вони збереглися до теперішнього часу. Особливий інтерес представляють дані телеметрії про температуру кораблів протягом всієї місії. Можливо, аномалію вдасться пояснити після створення точної моделі теплової емісії кораблів. Можливо також, що уявлення учених про космос підпадуть під дуже серйозне коректування."

misc

* * *

"Das Geistige mag ich nicht,
Synthesen wag' ich nicht
Das einz'ge, so ich wag
Ist Analys.

Ich kann nicht Mythen schaun,
ich kann bloß Akten schaun
und was ich sonst noch kau',
ist Annalis."

Hartmut Rüdiger Peter

* * *

Коротко - переказ адаптованої версії Total Recall і привідкритий край куліси над доленосною другою частиною.

Головний герой, роль якого відтворює не зовсім професійний актор, котрий часто у побуті послуговується німецькою, після перебування у віртуальному просторі починає згадувати цікаві подробиці свого життя.

Це накладається у часі на короткочасні подружні проблеми.
Він розриває шлюб, кидає надійне, але малоприбуткове місце праці.

Зовсім скоро виявляється, що раніше він працював агентом нетутешньої розвідки і тепер, задля погашення гострої інтриги і уникнення загрози життю, він вирушає туди, де зможе розв’язати свою та космічну загадки.

Наш герой пробує змінити місце проживання і це відбувається з різноманітними перипетіями та напруженнями.
Саме тепер...

Постійно пригадуючи свої попередні схильності, звички, стани та діяння, він після довгої розлуки знову опиняється в обіймах брюнетки (яка має більший досвід і є його справжньою, кохаючою, життєвою подругою), швиденько наводить порядок з новими/старими роботодавцями, запускає ланцюгову реакцію порятунку планети і щасливо (спочатку з вибалушеними очима) возз’єднується з коханою (у наступній частині виявляється, що у них вже є двійко діточок).

Частина друга (саме вигадую назву): сім’я ідилічно возз’єднується після повторного шлюбу на нейтральній території, діти починають досконально опановувати чужоземну мову і планувати власне майбутнє.

Але персонаж не засиджується і вирушає туди, де остаточно важиться доля людства. Об’єктив камери ковзає дивними згір’ями, що нагадують цього разу не Марс, а південний Урал, голосно звучить музика (це актор розбагатів на Tannoy чи хоча би KEF), і місцеве населення індустріалізованого краю, що перебуває у невіданні, досипає останню спокійну ніч – це країна, куди бувалий герой починає часто навідуватися у відрядженнях, готується до перейняття планетарного лідерства.
Тому цю країну спочатку чекає катарсис.

Три чветрі другої частини займає протікання катарсису, куди наш герой також вмочує свої пальці..

А, ось і назва другої частини: “Walters Glory“ сиріч “Слава Володимира”.

Все це тримає у граничному напруженні, перемога наших приходить у іншій маленькій гірській країні, де біля ущелини догнивають рештки ковчега, справедливість торжествує.

The End

Третя частина ще цікавіша...

* * *

Як повідомляє Sciencedaily („Створено мозок-кіборг“), вперше вченим вдалося інтегрувати мозок живої істоти з мікрочіпом, який схожий на ті, які використовуються в комп'ютерах. Це було зроблено групою дослідників з Інституту біохімії Макса Планка (м. Мартінсрід, Німеччина) під керівництвом Петера Фромхерца (Peter Fromherz).
Відомо, що в процесі запам'ятовування і зберігання інформації у ссавців бере участь декілька відділів головного мозку. Перш ніж інформація потрапляє на довготривале зберігання, вона заздалегідь “записується” у відділі мозку, званому гіпокампом. Для вивчення структури гіпокампу, взаємодії в ньому сотень тисяч клітин, і їх ролі в збереженні інформації використовуються різні методи, у тому числі — гістологічні, в ході яких досліджуються тонкі зрізи тканин цієї частини мозку.
Ученим з Мартінсріда вдалося розробити революційний підхід до вивчення мозку, що дозволяє реєструвати активність і взаємодію тисяч нервових клітин у зрізі тканин мозку.
При цьому новий метод відрізняється високим просторовим розрізненням. В його основі лежить культивування зрізів тканин гіпокампу на напівпровідникових чіпах.
Реєстрація активності великого числа клітин мозку ссавців стала можлива при застосуванні чіпів високої щільности, розроблених в компанії Infineon Technologies. Розробка гібридної системи, інтегруючої нервову тканину і напівпровідниковий пристрій, може означати величезний стрибок у працях по протезуванню пошкодженого мозку і створенню нейрокомп’ютерів.

misc

* * *

"Середньовічні поети яко ідеальних коханих завжди оспівували виключно блондинок, і лише в XVI столітті з'явилася мода на оспівування брюнеток. Першим це почав робити, здається, Аріосто (бл. 1500р.)."

unknown

* * *

"Наприкінці XVIII століття імператору Павлу І одного разу захотілося, щоб йому під час ранішнього туалету подавали ложку рому. З тих пір у витратну відомість по щоденному обслуговуванню ранішнього туалету государя стали включати пляшку цього напою. Жодного разу з тих пір жоден імператор, від Павла І до Миколи II, про ром не питав, але протягом ста років пляшка щодня виписувалася і, природньо, регулярно споживалася урядовцями при дворі. Історія сторічної крадіжки відкрилася лише при молодому імператорі Миколі II. Його прискіплива дружина Олександра вирішила розібратися в цій відомості і побачила, що там фігурує пляшка рому. Вона точно знала, що її чоловік “ніколи не став би пити таку гидоту..".

misc

* * *

"Шпигунська історія розпочалася в 1990 році, коли холодна війна була вже позаду. Перед Юретцко тоді була поставлена задача спостерігати за виводом радянських військ з НДР. Разом зі своїм напарником, якого у книзі означено як Фреді, Юретцко налагодив бартерний бізнес з радянськими офіцерами. За тостери і відеомагнітофони німці отримували військове устаткування і секретні документи. Одночасно обидва вербували агентів для подальшої спільної роботи. Шпигунам давали різні клички – "Лілієнталь", "Мюнхгаузен", "Уленшпігель" і "Рюбецаль". "Матеріал, отриманий від Уленшпігеля і Рюбецаля, був справді хороший", - підтверджує Фолькер Фертч, який тоді очолював відділ по отриманню інформації і був головним начальником Юретцко. Послуги, звичайно, коштували грошей. Тільки Рюбецаль за весь час співпраці отримав від BND(федеральної служби розвідки Німеччини ) півмільйона марок. В час своєї роботи зі шпигунами Юретцко і його напарник часто стикалися із зауваженнями своїх джерел про передачу інформації Москві. Розвідники почали збирати інформацію, яка потім увійшла до обширного досьє, що отримало назву "Сорбас". В 1993 р. Юретцко передав теку в BND. Проте там спочатку майже не виявили зацікавлення. “Не представляє цінності", - послідував коментар. Після 1994 р. Юретцко і Фреді відновили контакт зі своїми джерелами. Агенти Уленшпігель і Рюбецаль були направлені по ексклюзивних каналах у ФСБ. Від них стало відомо, що в надрах BND знаходиться російський шпигун. Деякі документи, отримані у ФСБ, указували на Фертча. В 1997 р. Фертча узяла в оборот служби безпеки BND. Операція носила кодову назву "Козак-3". Протягом місяців прослуховувався його телефон, велося спостереження за допомогою прихованих камер і мікрофонів. Але вже в травні 1998 р. з Фертча за браком доказів були зняті всі підозри. Проте хто ж насправді є агентом російських спецслужб в німецькій розвідці, залишається неясним."

З матеріалів місцевої преси

Photobucket - Video and Image Hosting