Лови

[promonaut]

Поки в Photoshop'і повертається зображення на 890Мб, виходжу на терасу, щоб кинути залишки їжі в темряву. Вже кілька років спостерігаю за їжаком, що живе десь поряд. Пчихаючи, він приходить навіть узимку, шарудячи опалим листям, винюхуючи корм в низькій траві .

Але ні вчора, ні передвчора він не з'являвся.
Не дивуюсь, якось ми не бачилися і півроку.

Зате вчора бачив іншого звіра і згадав як це бути спринтером на короткі дистанції.
Вертаючи ледь не над ранком від металічного пацієнта, йшов пішки добрий шмат дороги через місто. Таксі від'їхало, трамваї ще не починали дзеленькати, люди у навколишніх висотних будинках не хропли заголосно і я відразу почув як хтось на зеленій смузі розважається. Не можу описати звук, що рухався паралельно зі мною - це були одночасно і легкі швидкі удари об землю, і стріпування шерстяної смужки, і легке попискування: вели-иче-е-езний заєць у підскоках пробирався темрявою.

Я прискорив крок і поволі перейшов на біг. Зиркаючи краєм ока на іншого бігуна, зрозумів, що фальшстарту не було.

Ба-а, де там! І хто міг перемогти: ятвяг-руснак, що чверть століття тому виступав за місто, чи сіромань, що виросла на екологічних німецьких продуктах??



Тепер затримую повітря - мене насторожила дивна тиша. Так ніби недалекий ліс діійшов сюди, між новобудови, аж до подвір'я школи: зітхаючи, хтось ходить в повній темряві.
Людський ритм кроків.
Стріляючі під немалою вагою злежані гілки.
І ці паузи в русі.

Завмираю.
Пускаю очні яблука у вільне плавання . Все, на чому триматиметься світ - мимовільний рух, на який вичікую.

На відстані одного стрибка, у чорно-зеленій каші хтось стоїть навпроти.
Пора. Примружую очі і.. розчиняюся.



Різким порухом з кущів виходить руде створіння. Розкішна пляма хутра, чорні тунелі переляканих очей.
Лисиця.


Погляд двох світів, звідки зникає страх.


Зітхаю і собі.
З кущів тимчасом, щось винюхуючи, виходить друга.



Прикурюю.




Бідний вчорашній переможець.

Comments

[pry4ilok.livejournal.com]

І звірі вдень ховаються, і люди розкриваються тільки вночі. І їхня взаємна цікавість така зворушлива. І такий закоренілий і нездоланний страх.
Гортаю фотки і всміхаюся.

[promonaut.livejournal.com]

Шкодую, що не походимо від мавп ;)

Хоча, коли бачу Дарвіна, який вечірньою порою, в задумі, намотує круги своєю дворовою стежкою, розумію, що він правий.
Як добре, що він тоді рішився на це.

Страхом я б таке не означував. Насправді це те, за чим ми шкодуємо.

[promonaut.livejournal.com]

зважаючи, що всі люди походять від Дарвіна, а філософами нас роблять діти, бо поетами нас роблять жінки, то...

[pry4ilok.livejournal.com]

Багато неймовірного може бути правдою.

Десь колись прозвучить одне слово - його пропустять мимо вух як безглузде; в іншому місці і в інший час прозвучить друге - з ним станеться те ж саме. Та ось траєкторії цих слів перетнуться - і всі ахнуть: істина!

Мій великий кастрований кіт Чарлі на Карла Маркса схожий:))

[faargenwelsh.livejournal.com]

:.... . .. ..... :..... .... . .... ..... :.... :)

[grycja.livejournal.com]

так дивно ти себе завжди даєш якось рзмито, чи у відображені..

[promonaut.livejournal.com]

це ти до faargenwelsh'a?

[grycja.livejournal.com]

до тебе

[promonaut.livejournal.com]

а

[omni-jazz.livejournal.com]

просто неймовірно...... і це усе твоє?

[promonaut.livejournal.com]

Поза текстом, скляною кулею і рисами дівчини з Литви - не моє.

А що, це так важливо чиє?

[omni-jazz.livejournal.com]

абсолютно не важливо.... адже значення має лише гармонія....:)
просто насправді кльові фотки....

[promonaut.livejournal.com]

Стараюся лише такі і викладати :)