promonaut | Дети Поволжья, тяжелое наследие царского режима.

У одній з рецензій на книжку-почитайку Майкла Бредлі знаходимо таке:

«У «Вибраному народі з Кавказу» Бредлі розширює свою теорію «людини льодовикового періоду» провокаційним та спірним обговоренням гебреїв. "Враховуючи їхню відносно невелику кількість, євреї мали незрівнянно великий вплив на Західну цивілізацію", - каже Бредлі, - "А беручи до уваги той факт, що Західна цивілізація стала домінувати у світі останні п'ятсот років, євреї відігравали неймовірно велику диспропорційну роль у розгортанні драми всього людства".

«Вибраний народ з Кавказу» зосереджується на двох окремих групах людей, які прийшли з Кавказьких гір на Близький Схід: біблейських євреях, які з'явились з південного Кавказу 3000-2000 років до н.е, щоб завоювати Палестину, і північно-кавказьких «хозарах», які прийняли іудаїзм приблизно у 740 році н.е. Хозар витіснило у Центральну і Східну Європу монгольське вторгнення і (тепер) їх нащадки складають більшість сучасного єврейства. Обидва народи, як не дивно, вважаються «євреями», хоча не мають між собою жодних прямих історичних та генетичних зв'язків, окрім спільно набутого неандертальського походження у горах Кавказу в далекій та древній доєврейській минувшині.

Бредлі стверджує, що народи і культури, які вийшли з гір Кавказу (відомий притулок у пізніх поселеннях неандертальської популяції) у протоісторичних та історичних часах, мали бути досить інтелектуальними, дуже агресивними і нездатними до психо-сексуальної адаптації (переважання внутрігрупових інтересів). Ці риси, констатує Бредлі, пояснюють способи виживання біблейських гебреїв попри усе, а також невпорядковані соціальні впливи сучасних західних євреїв.

Бредлі стверджує, що не існує жодної містики „вибраного народу”. "Монотеїзм" - просто чоловіче та абстрактне божество, - являється результатом неандертальської льодовикової фізичної та розумової пристосовуваності або ж «деадаптовності». Апробовані неандертальські внутрігрупові зв’язки та надмірна агресія призвели до надзвичайно завуженої перспективи „вибраного народу”. З 16-го століття культурний сплав двох окремих течій відігравав важливу роль в еволюції Західної цивілізації, формуючи зліпок існуючого загальносвітового культурного профілю.

Бредлі запевняє, що унікально високий рівень присутності неандертальської агресії, увічнений етнічними заборонами шлюбів з чужинцями, спричинив домінування тих, хто вважає себе євреями, у відкритті та завоюванні Америк, трансатлантичній торгівлі чорними африканцями-рабами та культурній колонізації Заходу небілим населенням. Це була роль, яку дуже спотворювали і маскували гучним плачем „антисемітизму”.»

Заради справедливості надамо слово іншому, більш "стрімкому" польоту науково-критичної думки:

«Євреї це неандертальці. (Твердження) привнесене в цьому десятилітті Станом Гучом, який також переконував, що оригінальні, чистокровні неандертальці були телепатами. Минулоріч тезою зацікавився канадець Майкл Бредлі у своїй незв’язній праці „Вибраний народ льодовикової спадщини”, яка встановлює походження білого расового зла з певної напруги психо-сексуальних доісторичних відносин. „Вибраний народ” є продовженням його роздумів: біблейське свідчення того, що євреї – неандертальці, включає випадок з Есавом (Eсав волохатий, пригадуєте?). Причиною заборони у євреїв зображування Бога є те, що неандертальці не можуть малювати. Проте, Бредлі надає докази того, що вони непогано знали числення і були дуже сентиментальними у стосунку до своїх матерів. Цікаво, що Бредлі також вважає - сучасні європейські євреї це хазари, що означає - він повинен обгрунтувати не тільки те, що біблейські євреї були неандертальцями, але й що такими були хазари. Що фактично і робить. Новина, що неандертальці мають мало спільного з сучасним людством, має бути радісно сприйнята прихильниками праці Бредлі...»

Слабке, неповне, часто комічне, одне з багатьох, але підтвердження історичної „доктрини”, яка згадується у цьому ЖЖ.

Раптова, майже одномоментна з’ява „синьооких блондинів” на Кавказі близько 79 тисяч років тому, очевидний початок схрещування з тубільцями по обидва боки Кавказу до того, як „зайди” вирушили теперішніми гірськими масивами у північний Китай-Монголію, індійський період, повернення в „Аркадію”, розсіяння – ось один з аспектів такого бачення.

Добре було б, якби дослідження розкривали тему войовничості, як однієї з психопатичних рис, що виникла в результаті змішування таких „рас” близько 45 тисяч років тому.
Рас беру в лапки, бо щось не кортить називати два і більше таких типи людей расами. Це як собака і кіт – домашні звірята, які залишаються собою.

Такий підхід служить поясненням багатьох соціально-політичних ексцесів – від Аменхотепа, через монголів та Гітлера, і до сучасної „неохазарської еліти”: людина, яка є носієм неандертальського, загрожує майбутньому повному контролю над людством, позаяк на генетичному рівні пам’ятає умови „райського саду”, тому повинна бути виелімінувана. Інший бік справи: така людина сама є загрозою, отим „вічним жидом”, яка відтінює агресивність елементу „арійського квартиранта”.

Таке спрощене бачення тут, без згадування преадамічної та адамічної складової, передбачає і прогноз, який нічим не відрізнятиметься від реалій дванадцятитисячнорічної давнини: наші неосвічені нащадки матимуть достатньо клопотів і з „Ваалом”, і з „Єговою”.
Поки у нових умовах не візьмуться за розум, затираючи крайнощі-рушії.