Давнє китайське: “Відомо як звучать дві долоні разом. Лише от як звучить одна?”

[promonaut]

Як і у 2001 році, в ефірі знову Radiohead, афро-американці у сусідній студії плескають у долоні, а я закінчую перше інтерв’ю. Зичлива атмосфера, в перемішку - ламана німецька, пісні live українською місцевих композиторів.

Далі буде “Я сиджу і дивлюся в чуже небо з чужого вікна, І не бачу я жодну знайому зорю, Я блукав всіма дорогами туди і сюди, Озирнувся – і не зміг роздивиться сліди. Та коли є в кишені пачка цигарок, Отже все не так погано на сьогоднішній день, І квиток на літак зі сріблястим крилом, Що злинаючи лишає на землі лиш тінь.”

„В даному контексті "Бардо тодол"(тибетська "Книга померлих") заслуговує особливої уваги. Цей важливий текст буддизму Тибету являє собою цікавий контраст з виключно прагматичним акцентом на продуктивному житті і запереченні смерті, який властивий індустріальній цивілізації Заходу. Книга описує час смерті як унікальну можливість духовного вивільнення з циклів смертей і перероджень, а також як період, який визначає наше наступне втілення у випадку, якщо звільнення не досягнуте. З цієї позиції переживання бар до, або проміжних станів між життями, навіть важливіше, ніж втілене існування. Тому вважається, що в теперішньому житті нам абсолютно необхідно готуватися до цього періоду, систематично займаючись духовними вправами“.
Стасік Ґроф

Comments

[deviant-nul.livejournal.com]

Смерті бояться. Можливо тому й не готуються?..