Oct. 7th, 2010
Einen wunderschönen guten Morgen
Oct. 7th, 2010 05:42 am- Ти хто?
- Нінзя!
- А що такий повільний?
- А я черепашка!
Тип "Леонардо" - найприємніший. Живий розум, незашореність, віра у власні сили, насамперед у магічні сили першовідкривача, того, хто доходить до краси седна справи.
Наймасштабніший проект да Вінчі, який так ніколи і не побачив світ - семиметровий кінь на замовлення міланського герцога Сфорци. Місцеві жителі привозили йому глиби землі з глиною і наш ерудит встигав насолоджуватися малюнками зрідка невипадкових зрізів. За десять років можна встигнути не тільки роздивитись застиглу діяльність прадавніх живих організмів (що не було відомо, точніше, було забуто з часів древньої Греції), а й зафіксувати власні роздуми на папері.
З 18-ти листів найдорожчого рукопису, які 16 років тому за 30 лимонів перейшли у власність сина найбільш згадуваної у світі матері, ми довідуємося про одне з багатьох відкриттів мистця: він працює з лінією, яка повторюється у відкладеннях і доходить висновку про повторюваність катастрофічних циклів, заперечуючи тим самим одномоментність Божої твірної ідеї, точніше, "Його" злісний вибрик з потопом. Геній так і пише: "У одному й іншому пласті породи є сліди черв'яків, які переповзали між ними, коли вони ще не висохли".
Через більш як 400 років ще один мислитель, від якого походять всі люди, намотуючи круги у власному дворі, захоплено констатуватиме, що така нововідкрита ідентифікація - "одне з найцікавіших відкриттів століття і дуже важлива у певних відношеннях".
Метал, який Сфорца пустив на гармати, обділивши Леонардо да Вінчі, не став у пригоді, французькі війська заполонили улоговину між Пармою і П'яченцою, і ось таким поранком 1499 року жартома почали розстрілювали глиняного коня. Зате Codex Leicester пережив лихоліття, прислужився справі відроджень та тяглості лінії оригінальної думки.
Зрозуміло, що такий викривальний аналіз поїджених червотокою апенінських відкладень був лише уламком світобаченя нашого педераста, бо у роботі пензлем він розглядає і фіксує інші, не менш цікаві лінії. Знову ж таки, не приймаючи на віру інші "Божі" ідеї, бо, як він сам нотує, "тільки неуки повірили б такому".
Отже, лінія вказуючої руки спочатку впирається у Петра, як у причину зради і занепаду справи, а потім його рукою тягнеться до горла Аліси, цієї генетичної чаші, яка понесе крізь століття код свого батька, котрий замислився разом з нами над скромним.
