Випадок 1523 Частина третя

[promonaut]

Друга частина


У 1946 році психолог Джина Сермінара почала збирати інформацію про реінкарнації з файлів Едгара Кейсі. Це дослідження завершилося написанням бестселера "Many Mansions" ("Багато притулків"). Доктор Сермінара дуже зацікавилася взаєминами Ганни і Віри. Ось уривок з листа, який надіслала Ганна 7-го серпня 1946 року у відповідь на запит дослідниці:
«Дорога Джина, думаю, що виконаю ваше прохання найкращим чином, якщо уявлятиму собі, що розмовляю з вами. Моя орфографія сильно шкутильгає, і я давно вже не писала, але нічого - беруся за перо!
Дисгармонія між нами [Вірою і мною] виникла з раннього віку. Перший інцидент, про який я пам'ятаю, відбувся тоді, коли мені було вісім років, а Вірі чотирнадцять. Дві кузини (дівчатка приблизно нашого віку) гостили у нас декілька днів. Думаю, що діти нерідко сваряться, але цей випадок запам'ятався мені назавжди. Всяка увага до мене з їх сторони настільки докучала Вірі, що вона почала дратувати дівчаток якимись надуманими речами: вона прикидалася, що збирається піти кудись, або говорила, що у неї є іграшки, якими вона дозволить гратись тільки в тому випадку, якщо кузини перестануть спілкуватися зі мною. Тоді я не була їй рівня і Віра легко добивалася чого хотіла. Не пам'ятаю, щоб я відчувала у той час антагонізм по відношенню до Віри, але завжди відчувала себе скривдженою і переможеною - гралася одна-одинісінька і мені було дуже жаль саму себе. Заздрість видавалась мені у той час якимсь незрозумілим відчуттям... Мама ж зайняла таку позицію, що прагнула не втручатися в наші сварки, сподіваючись, що ми самі втрясемо всі непорозуміння.
Після мого розлучення [з Робертом] і перш ніж я вийшла заміж [за Алана], ми з Вірою провели три зими під одним дахом. З цих пір в наших взаєминах з'явилася нова характерна риса. Вона вважала, що має право користуватися будь-якою моєю річчю, немов та належала їй. Спочатку вона робила це без мого відома, але потім Віру перестало цікавити чи відомо мені що-небудь про це чи ні...
Гадаючи, що я відняла у неї Алана (хоча, згідно прочитання, це було не зовсім так), Віра вирішила, що має право забирати у мене все, що їй приглянеться. Совість її ніколи не турбувала... Я твердо вірю, що виконала свої зобов'язання [по відношенню до Алана] в цьому житті. Але цього я не можу сказати по відношенню до Віри. От чому моє повідомлення є повним лише на нинішній день, можливо, не повним, але задовільним... я сподіваюся...»

Випадок 1523-11, Файл звітів
Пізніше Віра вийшла заміж, але їй не пощастило в шлюбі. Їй довелося повернутися в рідну домівку. Проте, коли здоров'я батьків почало погіршуватися, саме Ганна перейняла всю опіку по догляду за ними. Не дивлячись на всі переживання, Ганна вирішила скористатися ситуацією, щоб спробувати налагодити свої відносини з Вірою. Завдяки значним зусиллям з обох сторін, їх взаємини стали "стерпними". Відчуття взаємного недовір'я і ворожнечі почало покидати сестер. Та все ж рівень їх взаємин говорить про те, що ця робота ще не завершена.
Життя розпорядилося таким чином, що після численних подій і смертей, Ганна і Віра стали нерозлучні одна з одною. Вісімдесятирічна Віра була прикована до ліжка, і нікому не було до неї діла, окрім Ганни. Ця ситуація продовжувалася близько двох років, і сестри мали багацько можливостей для тривалого спілкування. Наприкінці життя Віри здавалося, що вся ворожість зникла у відносинах сестер. Коли Віра вмирала, то з сильним відчуттям прошепотіла слова, адресовані Ганні: "Сподіваюся, що ми знову зможемо стати сестрами". Нарешті відбулося примирення.
Через багато років після смерті Едгара Кейсі Ганна провела ще одне читання, яке відносилось до минулого життя її брата, Уоррена. Саме Уоррен колись був тим волоцюгою, з яким втекла Ганна в дев'ятнадцятому столітті, щоб стати танцівницею в діарборнській таверні. Зі всіх членів родини він проявив найменшу зацікавленість до феномена Едгара Кейсі і нічого не знав про перевтілення. Ось що було в звіті Ганни: «Я вирішила потанцювати пару годин на вечірці в Американському Легіоні разом з Уорреном, його дружиною і декількома друзями. [Уоррен], безумовно, знову програвав діарборнський цикл, проходжаючись залою, поплескував по спинах приятелів, перекидаючи чарку за чаркою. Потім він підійшов до мого столика і попросив, щоб я виконала його улюблений номер... він хотів, щоб я співала під музику, а сам збирався стояти поряд і тримати мене за руку. Він заявив, що завжди любив мене більше всіх на світі і не уявляє, чому не оженився на мені (все це казав, звичайно, жартома). Він також сказав, що танцюватиме зі мною з більшим задоволенням, аніж з ким-небудь іншим. Все це видається особливо цікавим зважаючи на те, що він поняття не мав про наші зв'язки в Діарборні - та й, власне кажучи, відкидав всяку думку про минулі життя...»

Випадок 1523-11, Файл звітів
Безумовно, сьогодення Ганни отримувало чарівну перспективу, якщо на нього дивилися з минулого. Вона сама говорила, що стала ясніше розуміти саму себе і кожного члена сім'ї завдяки інформації з попередніх життів, отриманою з Хронік Акаши. З філософської точки зору це було поворотним пунктом в житті Ганни, а з погляду реального життя інформація дала їй практичне розуміння власного Я і оточуючих - те розуміння, яке допомогло їй у ряді ситуацій під час "зустрічей з собою".
Не дивлячись на всі життєві труднощі, Ганні вдалося зберегти прекрасне здоров'я, хороше фінансове положення і оптимізм до кінця своїх днів.
Як і в Діарборні, вона стала "порадницею". Через її обізнаність про читання Едгара Кейсі багато людей зверталися до неї за допомогою, порадою або просто приходили поговорити. Люди, які належали до різних прошарків суспільства, сприймали її думки як дуже корисні, навіть не здогадуючись про те, як знання власної історії сформувало цю особу. Люди часто зверталися до неї як до джерела натхнення. Вона була жалісливою і вирозумілою жінкою. Вона знову переживала цикл, в якому була "ангелом", який має природжену рису допомагати іншим.


© Кевін Дж.Тодесчі «Едгар Кейсі і Хроніки Акаши»
























































































































































Троя - "Синклер"

Comments

[pry4ilok.livejournal.com]

Дуже цікаво. Ти б хотів прочитати? Я, звісно ж, не читала. Але знаю дуже багато. Думала про кожного з родичів і близьких знайомих. Програвала варіанти з попередніх втілень. Думаю, що дуже-дуже близько до правди. У подробицях нічого не можу сказати\знати, але розумію багато, дуже багато... Тому, мабуть, ретельно і чесно намагаюся виконати своє призначення:) Важливо не опиратися, не скандалити, а саме виконувати його. Бо маємо борги.А їх треба віддавати. І маємо завдання, точніше - мають наші безсмертні душі.

[promonaut.livejournal.com]

Є багато способів розмов з собою, мені відомі деякі.
Правда, мене ніколи не влаштовувало порушення певних правил гри, тобто, безоглядно таким не займався б. І нікому не раджу.
Так, є цікаві речі. Наприклад, чи не найвища вірогідність отримання відповідей відбувається лише в присутності інших, бажано друзів-критиканів чи знайомих.
Якщо випаде така можливість допомогти іншим, у мене іншого виходу не буде, як зайнятися цим впритул; за себе я спокійний.
З иншого боку, я був би зацікавлений у швидшому зникненні цієї цивілізації. Зупиняє лише наступне її втілення..
Зрештою, відносність часу, відносність часу народження, зациклена безпричинність і причинність полишають людину "на свому". Тому для багатьох і не важливо знати або відчувати, їм випало лише діяти.

Кожна річ має свої правила безпеки. Відірвано розглядати карму кожного, гадаючи, що ти можеш, допомагаючи одному, не нашкодити іншому - також частково вигадка. Втім, отой інший може виявитися частиною тебе самого..
Мене також инше не влаштовує, не влаштовує використання знань як знеболювача, як помочі у красивому вмиранні або втечі. І тут же ж: є зовсім інші, можливості і вигадка яких тримають нас у ситуації сохи і кременя, тоді як у моралі вони відстають; тому стосування чогось "революційного" допустимо, бо вирівнює цю ситуацію "поля бою", знімає експериментальний наліт з ситуації, робить її більш справжньою, надає більші права цьому "теперішньому" взамін гарних обіцянок "майбутнього" або понівеченого "минулого".

Випадкових відвідувачів цих сторінок такоє немає. Випадковість - це коли щось не відбулося.

[pry4ilok.livejournal.com]

Так, втручатися в режисуру зі сцени - нерозумно. Але можна розуміти режисерські ходи.І, розуміючи їх, намагатися якомога краще втілювати, сиріч грати:) НЕрозумно опиратися, протестувати, демонструвати незадоволення: ти сам вибрав собі цю роль, ніхто тебе не примушував, будь відповідальним же ж. Я знаю багато, знаю важливість ролей для душ, задіяних у нашій виставі. Знаю не тому, що хотіла цього, а тому, очевидно, що готова знати: це знання мені не поможе й не завадить, я й так совісна й роблю все ретельно...:)

Принаймні в попередньому житті… чоловіком моїм був Ігор, причому прагматичним і успішним: я нічого не потребувала, крім хіба емоційного спілкування. В цьому житті Ігор досить стриманий і не сентиментальний, зате уважний: уже з перших своїх грошей, зароблених на продажу книжок, він почав купувати мені побутову техніку. Тепер забезпечує мене всім: від дрібничок, таких як щітка для миття посуду, сковорода, – і до євроремонтів, побудови хати, оплати моїх мандрівок…
Тарас був старшим братом: шибеникуватим, але відданим: він захищав і захищає мене від справжніх і мнимих кривдників, він скрізь бере мене з собою, навіть якщо йде чи їде туди з дівчиною: від ресторанів і до поїздок на море чи будь-куди на відпочинок. Брак емоційного спілкування в сім’ї мені компенсувала пристрасть до одного напівавантюриста-напівмісіонера. Пристрасть була згубна. Думаю, що скінчилася вона якщо не вбивством, то фізичними ранами. Причому участь у цьому брав Тарас. Зараз він за це розплачується.
Петро був моїм сином, причому мазунчиком. Він мене дуже любив, а я хотіла, щоб він більше часу проводив із жінками, а не зі мною. В цьому житті Петро був дуже прив’язаний до своєї мами, все життя шукає маму в мені, аж до того, що розповідає про свої інтрижки з жінками. Але, незважаючи на те, що бігає за спідницями, – насправді бігає він за материнським теплом, і дуже сумніваюся, що в нього з іншими жінками було щось серйозне.

Випливли й інші історії: щоб у більш-менш спокійній обстановці їх завершити і здати в архів. Ось так... І, до речі, знання не тільки несе скорботу - воно несе й спокій. Точніше - ти приходиш до спокою, хоч спершу воно може збурити...

[promonaut.livejournal.com]

Про це неважко було здогадатися:)

Моя племінниця, старша, ще донедавна, поки не знайшла собі кавалера, попереджала мою сестру, свою маму, що у випадку чого забере манатки і піде жити у мою сім'ю:)

І такого у кожного багато...

Цікаво, що казатиме молодша племінниця, яка саме вчиться говорити:))


Найцікавіше людині з гумором бачити такі відносини усередині родини, коли, наприклад, хтось відкрито виказує іншому, що той йому по житті щось винен:) Це мене просто заворожує:)
Правда, такого нахлібника як я, ще добре треба пошукати...:(

Також прикметно, як на мене, виглядає поведінка людини, якій "надали" завужені можливості, такі "обскубані умови" для реалізації планів. Кажу не про сцену подій, а про завідомо погану успішність справ, тобто, коли "руки опускаються" ледь не у всіх починаннях людини, яка є практично профі у своїй справі.
Це ще може мене дивувати...

З иншого боку, дивує позиція нострадамусів. Здавалося б, що бракувало успішній людині(-ям)? Адже практично кожен, на певному етапі набуття знань, може скористатися як не психомантіями, так і планшетами Уіджі.. Отже, емоційний неврівноважений стан у діях(не у внутрішньому емоційному житті) штовхає людину на пошук? Можливо, гроші. Бажання слави. Але й бажання допомогти оточенню...

Тут инше цікаве: я б не викладав таких записів, якби не певні умови, які у инших вірогідностях виглядали б "мирними", такими, які здатні приспати до спокійного життя.
Тому це знак, що щось піде не так. Для мого оточення.

Це спокій для перебування у наростаючому неспокої.

[pry4ilok.livejournal.com]

Як на мене, достатньо знати про детермінізм і принцип карми, щоб діяти спокійно, хай там що ти почуваєш і хай там як складаються обставини твого життя. Зрештою, їх можна змінити, але, знову ж, якщо діяти спокійно й наполегливо. Випхати колесо з накоченої колії важко. Мені й на думку не спадало щось змінювати (хіба б мусила! хіба б це було записане в сценарії!) Я ж слухняна і граю ретельно... Але простору для гри завжди бракувало, і я його брала.

Ще що важливо, як на мене. Зрозуміти роль і призначення інших, тих, хто поруч, і не докоряти, а підтримувати: тоді, як кажуть, і Бог поможе... Підтримувати вже бодай тим, що не пиляти... Але всі ми - недосконалі люди, для нас теорія - одне, а практика - зовсім інше. ПРикрі ми люди...

[promonaut.livejournal.com]

Часом випихаєш-випихаєш колесо з колії, раптом земля осувається, колесо різко починає, як, видавалося, й хотілося, котитися новим шляхом.. і вже не хочеться:))


Але тут вже писалося - мало, це там де багато.

[pry4ilok.livejournal.com]

...еге, і добре там, де нас немає:) Це ж не по-серйозному:)

[promonaut.livejournal.com]

можна й так відповісти(кінець неперекладеної другої частини, частина перша сесії 7 червня 1997 (http://promonaut.livejournal.com/136190.html)):

З: Гаразд, у нас буде час, щоб здійснити всі ці речі?
В: Всі ці речі передбачалися для цього, попри інші.
З: Отож, всі речі, про які ви згадували, мають готувати нас до цієї події?
В: Так.
З: Добре, краще рухаймося далі! У нас немає часу на розкачку!
В: Ви все одно продовжите; ви не можете прискорити ці події або змінити Долю.
З: Мені це НЕ подобається! Я хочу додому!
В: Альтернатива - менша апетитна.
З: Безумовно! Я не хочу стати легкою закускою!
В: Перевтілення на Землі у 3-й щільності як "печерна людина" між розплавленою смолою і розжареним червоним небом, коли пронизують холодні вітри вічності...
З: Чому небо набуло розжареного червоного кольору?
В: Подумай.
З: Звичайно! Пил комети! Безумовно, кожен ЦЕ знає! Дивовижно!!! Що далі?
В: Буль готова до любої дотичної інформації.

[promonaut.livejournal.com]

а можна й зовсім по-іншому..:)

[pry4ilok.livejournal.com]

Свистять вітри, грядуть сніги.
Вже щось намислили боги.
Душа од страху ледь жива,
і тонко плачуть деревА,
у боженьки вже блиснув кріс.
І знає, знає мудрий ліс:
вгорі баталії свистять -
деревам голови летять.

[promonaut.livejournal.com]

також про дітей подумав..

[klatsalka.livejournal.com]

я. дуже шикарна підборка.
особливо із литючими птахами.
цукеркою у волоссі і дорожніми знаками.
.вже побігала.

[promonaut.livejournal.com]

агой