promonaut | Порозуміння

.. дуже показовий експеримент, котрий демонструє як щурі можуть передавати один одному інформацію. Звіра замикають з двома напувалками: в одній з них проста вода, а в іншій - солодка. Практично, щур віддає перевагу підсолодженій воді і п'є саме її. Але коли тварина звикає пити із “солоденької” напувалки, у воду починають підмішувати солі талію.
Ці сполуки не мають ні смаку, ні запаху, але є дуже токсичні: талій порушує роботу ферментів, у склад яких входять двовалентні іони. Насамперед вражаються нирки і центральна нервова система, порушується утворення кератину у волосяних цибулинах, що веде до випадання волосся. Дозу отрути підбирають так, щоб добитися повільного хронічного отруєння щура.
Можливо, людина в таких умовах і допилася б до смерті, так і не зрозумівши у чому справа, але щур швидко метикує де саме міститься отрута. Він тут же переходить на просту воду, а до "солоденької" напувалки навіть не підходить. Поступово тварина видужує, і тоді до нього підсаджують “квартиранта” - ще одного щура.
Щур-абориген, природньо, головніший. І спершу він задає прибульцю хорошого прочухана - такі вже правила щурячого співжиття. Але що дивно: продемонструвавши хто в хаті господар, перший щур силою не підпускає іншого до напувалки з солодкою водою, ніби підказуючи, що ця вода небезпечна.
З часом “чужинець” і сам перестає прагнути солодкої води, і ось тоді першого щура прибирають з клітки. Йому на зміну підсаджують іншого, що не має життєвого досвіду ні першого, ні другого. Тепер уже господарем відчуває себе другий щур. І, як не дивно, він теж не дає новачку пити солодку воду, хоча сам її навіть не пробував і не знає в чому полягає небезпека. Проте, щур пам'ятає як його дуже недвозначно застерегли і сумлінно передає цю інформацію іншим щурам, не прагнучи випробувати усе на власній шкурі...