(no subject)
Dec. 14th, 2004 02:23 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
promonautЖан Бодрійар (повертаючись певно з Майдану) “В тіні мовчазної більшості”:
“Але так само і влада протягом довгого часу задовольнялася лише тим, що продукувала смисл (політичний, ідеологічний, культурний, сексуальний); тоді як попит розвивався сам по собі: він вбирав в себе пропозицію і тут же чекав нового. Смислу бракувало і всім революціонерам доводилося приносити себе в жертву нарощуванню його виробництва. Зараз справа розвивається інакше: смисл є повсюдно, його продукують все більше і більше, і бракує вже не пропозиції, а саме попиту. Виробництво смислового попиту - ось головна проблема системи. Без цього попиту, без цієї сприйнятливості, без цієї мінімальної причетності до значень, влада виявляється не більше як звичайним симулякром, всього лише ефектом просторової перспективи. Проте і в даному випадку інше виробництво - виробництво попиту на значення - набагато цінніше ніж попереднє, тобто продукування самого смислу. І, врешті-решт, вироблення смислового попиту стане нездійсненним - енергії системи на нього більше не вистачить. Попит на предмети і послуги, хай і дорогою ціною, завжди може бути створений штучно: в системи є відповідний досвід. Але потреба у смислі, бажання реальності, одного разу зникнувши, відновленню вже не піддаються. Для системи це катастрофа.”
А Йохан Хейзінґа(Johan Huizinga), з оглядкою, у Homo Ludens:
“Головне в тому, що, якщо можна так виразитися, саме життя в архаїчній фазі культури все ще вибудовує себе метрично і строфічно. Вірш все ще виглядає більш природним засобом виразу якщо йдеться про піднесений смисл. В Японії аж до перевороту 1868 р. суть серйозних державних документів викладалася у віршованій формі. Історія права з особливою увагою відноситься до слідів "поезії в праві"("Dichtung im Recht"), що зустрічається на германському грунті. Загальновідоме місце з древньофризського права, де визначення необхідності продажу спадку сироти раптово втрапляє у ліричну алітерацію:
"Друга потреба така: якщо рік випаде грізний, і бродить по країні лютий голод, і ось-ось дитя помре з голоду, нехай тоді мати продасть з торгів спадок дитини і купить йому корову і жита та інш. Третя нужда така: якщо дитя зовсім без даху і голе, і наближається сувора мла і зимова холоднеча, усякий поспішає до двору свого, в будинок свій, в тепле лігво, лютий звір шукає порожнисте дерево і тишу під пагорбом, де він може зберегти своє життя, тоді плаче, кричить безпорадне дитя, і оплакує свої босі ноги, свої голі ручки, свою безпритульність, свого батька, котрому випадало б захищати його з голоду і імлистої зими, а він лежить, похований, так глибоко і в такій пітьмі, під землею, за чотирма цвяхами, під дубовим віком".”
“Але так само і влада протягом довгого часу задовольнялася лише тим, що продукувала смисл (політичний, ідеологічний, культурний, сексуальний); тоді як попит розвивався сам по собі: він вбирав в себе пропозицію і тут же чекав нового. Смислу бракувало і всім революціонерам доводилося приносити себе в жертву нарощуванню його виробництва. Зараз справа розвивається інакше: смисл є повсюдно, його продукують все більше і більше, і бракує вже не пропозиції, а саме попиту. Виробництво смислового попиту - ось головна проблема системи. Без цього попиту, без цієї сприйнятливості, без цієї мінімальної причетності до значень, влада виявляється не більше як звичайним симулякром, всього лише ефектом просторової перспективи. Проте і в даному випадку інше виробництво - виробництво попиту на значення - набагато цінніше ніж попереднє, тобто продукування самого смислу. І, врешті-решт, вироблення смислового попиту стане нездійсненним - енергії системи на нього більше не вистачить. Попит на предмети і послуги, хай і дорогою ціною, завжди може бути створений штучно: в системи є відповідний досвід. Але потреба у смислі, бажання реальності, одного разу зникнувши, відновленню вже не піддаються. Для системи це катастрофа.”
А Йохан Хейзінґа(Johan Huizinga), з оглядкою, у Homo Ludens:
“Головне в тому, що, якщо можна так виразитися, саме життя в архаїчній фазі культури все ще вибудовує себе метрично і строфічно. Вірш все ще виглядає більш природним засобом виразу якщо йдеться про піднесений смисл. В Японії аж до перевороту 1868 р. суть серйозних державних документів викладалася у віршованій формі. Історія права з особливою увагою відноситься до слідів "поезії в праві"("Dichtung im Recht"), що зустрічається на германському грунті. Загальновідоме місце з древньофризського права, де визначення необхідності продажу спадку сироти раптово втрапляє у ліричну алітерацію:
"Друга потреба така: якщо рік випаде грізний, і бродить по країні лютий голод, і ось-ось дитя помре з голоду, нехай тоді мати продасть з торгів спадок дитини і купить йому корову і жита та інш. Третя нужда така: якщо дитя зовсім без даху і голе, і наближається сувора мла і зимова холоднеча, усякий поспішає до двору свого, в будинок свій, в тепле лігво, лютий звір шукає порожнисте дерево і тишу під пагорбом, де він може зберегти своє життя, тоді плаче, кричить безпорадне дитя, і оплакує свої босі ноги, свої голі ручки, свою безпритульність, свого батька, котрому випадало б захищати його з голоду і імлистої зими, а він лежить, похований, так глибоко і в такій пітьмі, під землею, за чотирма цвяхами, під дубовим віком".”
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2004-12-17 12:18 pm (UTC)no subject
Date: 2005-01-14 08:51 am (UTC)Образ людини, яка сидить на самоті перед працюючим телевізором, і яка відсторонена від подій, що відбуваються поза екраном став архетипом телевізійної культури, розщепленої на незліченну кількість серій, які мало чим відрізняються одна від одної, де тільки два головних герої - Людина і Телевізор. Питання, хто головніший.