Дивна простуда. День другий

[promonaut]

Не належу до прихильників холодного клімату.
До 18-го року життя вважав, що народжений для природного оточення, де панує спека. Поки не потрапив улітку у Сочі. Білі джинси злилися з тілом, якийсь гебист з тургрупи напоїв гарячою горілкою на завершення Кавказького переходу, і відтоді я вже не був такий скорий до тверджень про крайнощі у вподобаннях.
То було задовго до моменту, коли переглянув краєвиди Капрі, де любив затриматися Горький. Сидів тоді з більшим здивуванням ротової порожнини, аніж коли дізнався про умови проживання в Туле.

Природа, виявляється, завжди адекватна.
Як приклад, уявив собі до чого може привести помітний акцепт позиції Сємашко польською владою. Це тоді, коли локомотив антиукраїнської пропаганди стане офіційною політикою сусідньої держави, де криза заточує все більші і більші кола, а чутність процесів зменшується. Хто або що може служити противагою? Ефемерний Бог, який "...ідеологія УПА випливала з доктрини інтегрального націоналізму. Ці люди відкинули християнські цінності. На жаль, були випадки, що у вбивствах брали участь православні чи навіть греко-католицькі священики. Вони зрадили Пана Бога." чи "польський" Бог, який був задіяний задовго до відомих подій? Мабуть, ні.

Природа бере своє. Віддає вповні. Може тривалі мінусові температури скандинавських демократій протверезять континентальні арійські субраси, і ті займуться працею над своїм власним продуктом? Може повернення до планування європейського дому, де поряд з хоромами господаря і собак на ліжниках гріються простолюдини, відіб'є інтерес до пожирання собі подібних?

Мене найменше цікавить означення жертв. Топчешся по спільному - чекай оплати. Кредити стануть продовженням.