![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
promonaut- Як Ваше ім'я?
- Надія.
- Добре, помрете останньою...
«Річ у тому, що ми не просто бачимо різні картини у тексті або різні об'єкти, але швидше відчуваємо якусь трансформацію сприйняття, що часто є результатом лютих духовних конвульсій. Зникнення однієї картини і її заміщення іншою — це буденна справа, що не має жодного з атрибутів трансформаційного досвіду. Справа не в тому, що по-іншому бачиться щось інше, але що бачиться те ж саме, неначебто просторовий акт бачення змінився при додаванні нового виміру. Коли майстер питає: “Чи чуєш ти шепотіння струмка?” — він, очевидно, має на увазі щось абсолютно відмінне від звичайного слухання. Свідомість — це щось немов сприйняття, і, подібно йому, воно схильне до умов і обмежень. Наприклад, можна бути свідомим на різних рівнях, у вузькій або широкій сфері, більш штучно або більш глибоко. Ці відмінності у рівнях, проте, часто є відмінностями в характері, оскільки вони повністю залежать від рівня розвитку особи, тобто від природи сприймаючого суб'єкта. Інтелект не цікавиться станом сприймаючого суб'єкта до тих пір, поки останній мислить суто логічно. Інтелект при потребі має справу з систематизацією (засвоєнням) змісту свідомости і з методами цієї систематизації. Необхідна філософська пристрасть, що примусить намагатися подолати інтелект і пробитися до сприйняття сприймаючого.»
Дайсецу Тайтаро Судзукі “Основи дзен-буддизму”
“Вчора (2 березня 1990 року) Дік Уїттінґтон, ведучий популярного ток-шоу, розповів, що, коли він вчився у школі в Бронксі (Нью-Йорк), у нього був однокласник на ім'я Ісус Христос. Містер Уїттінґтон повертався до цієї теми кілька разів, явно стурбований тим, що аудиторія могла не признати це правдою. Але я відразу повірив йому, тому що, коли я вчився в школі в Брукліні, в мене був однокласник на ім'я Никоє Христос, від якого я взнав, що в Греції Христос — вельми поширене прізвище.
Містер Уїттінґтон пригадав про це у зв'язку з історією людини на ім'я Джо Блоу, який скаржився на те, що з таким ім'ям він не може знайти роботу. Люди починають сміятися, як тільки побачать його ім'я в анкеті, і не можуть сприймати його всерйоз як потенційного співробітника.”
Квантова психологія
“Нейтралізація культури — це звучить як філософське поняття. Воно указує в більшій або меншій мірі на загальні роздуми про те, що духовні утворення втратили свою обов'язковість, тому що вони звільнилися від всякого можливого зв'язку з суспільною практикою і перетворилися на те, що згодом їм приписуватиме естетика, в предмети чистого бачення, просто споглядання. Як такі, вони, врешті-решт, втрачають власне серйозне естетичне значення; разом з їх напруженим зв'язком з реальністю розпадається і їхній зміст художньої істини. Вони стають надбаннями культури, виставленими в пантеоні світу, в якому у помилковому заспокоєнні знаходять притулок творіння, що охоче знищили б одне одного.”
Дорко Адорно
«Кожного разу, коли ми сміємося, ми переживаємо в деякому розумінні міні-просвітлення, крихітний відхід від якихось вірувань або значень. У цих термінах повне просвітлення — це прийняття того що є, що веде до повного переживання того, що переживаєш. Людина, що висить над прірвою між двома тиграми, в той час, як дві миші гризуть утримуючий її корінь, — це людина, і її прояснення — зірвати ягоду.
Заяви дона Хуана про те, що його дії "щирі" і одночасно вони "тільки дії актора", безглузді, проте, як і вся дискусія про "контрольовану дурість", має на увазі, що він залишив всі свої вірування і робить речі як актор.
Акт ухвалення рішень вкиданням костей також безглуздий.
Проте "кістяна людина" часто переживає звільнення навіть в процесі складання списку можливостей, оскільки акт передачі контролю над "рішенням" в руки кістки є актом деідентифікації з розумом і прийняттям всього, що б не відбулося.
Якщо ми ізолюємо те, що відбувається в кожному з випадків, ми побачимо, що індивідуум відмовляється від свого розуму, своїх вірувань, свого відчуття самоідентичности і просто є. Діаметрально протилежне положення: "Все випадково у цьому найвипадковішому зі світів" і "Все тільки стимул — відповідь у цьому наймеханістичнішому зі світів" завдають абсолютно аналогічного психологічного удару. Зникає ілюзія діяча, ілюзія існування когось, хто має контроль, зникає створена віруваннями ілюзія про те, що є щось, що повинно діяти. Одним словом, наступає дисоціація істоти від розуму і тіла.»
Люк Рейнхард
"So" і "Hm" - це великі слова, - раптом сказала матір.
- Що це? - боязко запитав я.
- "SoHm" - це останнє послання.
- Останнє?
- Last message (останнє послання), - чітко промовила матір.
- Кого?
- Вищого Розуму.
- Кому?
- Людству.
- Чому послання останнє?
- Допомоги більше не буде....
- Якої допомоги?
- Це таємниця.
Sie sind es, die sich beeilen in guten Werken und die ihnen darin voran sind (Koran, Die Gläubigen, 23:62).
- Надія.
- Добре, помрете останньою...
«Річ у тому, що ми не просто бачимо різні картини у тексті або різні об'єкти, але швидше відчуваємо якусь трансформацію сприйняття, що часто є результатом лютих духовних конвульсій. Зникнення однієї картини і її заміщення іншою — це буденна справа, що не має жодного з атрибутів трансформаційного досвіду. Справа не в тому, що по-іншому бачиться щось інше, але що бачиться те ж саме, неначебто просторовий акт бачення змінився при додаванні нового виміру. Коли майстер питає: “Чи чуєш ти шепотіння струмка?” — він, очевидно, має на увазі щось абсолютно відмінне від звичайного слухання. Свідомість — це щось немов сприйняття, і, подібно йому, воно схильне до умов і обмежень. Наприклад, можна бути свідомим на різних рівнях, у вузькій або широкій сфері, більш штучно або більш глибоко. Ці відмінності у рівнях, проте, часто є відмінностями в характері, оскільки вони повністю залежать від рівня розвитку особи, тобто від природи сприймаючого суб'єкта. Інтелект не цікавиться станом сприймаючого суб'єкта до тих пір, поки останній мислить суто логічно. Інтелект при потребі має справу з систематизацією (засвоєнням) змісту свідомости і з методами цієї систематизації. Необхідна філософська пристрасть, що примусить намагатися подолати інтелект і пробитися до сприйняття сприймаючого.»
Дайсецу Тайтаро Судзукі “Основи дзен-буддизму”
“Вчора (2 березня 1990 року) Дік Уїттінґтон, ведучий популярного ток-шоу, розповів, що, коли він вчився у школі в Бронксі (Нью-Йорк), у нього був однокласник на ім'я Ісус Христос. Містер Уїттінґтон повертався до цієї теми кілька разів, явно стурбований тим, що аудиторія могла не признати це правдою. Але я відразу повірив йому, тому що, коли я вчився в школі в Брукліні, в мене був однокласник на ім'я Никоє Христос, від якого я взнав, що в Греції Христос — вельми поширене прізвище.
Містер Уїттінґтон пригадав про це у зв'язку з історією людини на ім'я Джо Блоу, який скаржився на те, що з таким ім'ям він не може знайти роботу. Люди починають сміятися, як тільки побачать його ім'я в анкеті, і не можуть сприймати його всерйоз як потенційного співробітника.”
Квантова психологія
“Нейтралізація культури — це звучить як філософське поняття. Воно указує в більшій або меншій мірі на загальні роздуми про те, що духовні утворення втратили свою обов'язковість, тому що вони звільнилися від всякого можливого зв'язку з суспільною практикою і перетворилися на те, що згодом їм приписуватиме естетика, в предмети чистого бачення, просто споглядання. Як такі, вони, врешті-решт, втрачають власне серйозне естетичне значення; разом з їх напруженим зв'язком з реальністю розпадається і їхній зміст художньої істини. Вони стають надбаннями культури, виставленими в пантеоні світу, в якому у помилковому заспокоєнні знаходять притулок творіння, що охоче знищили б одне одного.”
Дорко Адорно
«Кожного разу, коли ми сміємося, ми переживаємо в деякому розумінні міні-просвітлення, крихітний відхід від якихось вірувань або значень. У цих термінах повне просвітлення — це прийняття того що є, що веде до повного переживання того, що переживаєш. Людина, що висить над прірвою між двома тиграми, в той час, як дві миші гризуть утримуючий її корінь, — це людина, і її прояснення — зірвати ягоду.
Заяви дона Хуана про те, що його дії "щирі" і одночасно вони "тільки дії актора", безглузді, проте, як і вся дискусія про "контрольовану дурість", має на увазі, що він залишив всі свої вірування і робить речі як актор.
Акт ухвалення рішень вкиданням костей також безглуздий.
Проте "кістяна людина" часто переживає звільнення навіть в процесі складання списку можливостей, оскільки акт передачі контролю над "рішенням" в руки кістки є актом деідентифікації з розумом і прийняттям всього, що б не відбулося.
Якщо ми ізолюємо те, що відбувається в кожному з випадків, ми побачимо, що індивідуум відмовляється від свого розуму, своїх вірувань, свого відчуття самоідентичности і просто є. Діаметрально протилежне положення: "Все випадково у цьому найвипадковішому зі світів" і "Все тільки стимул — відповідь у цьому наймеханістичнішому зі світів" завдають абсолютно аналогічного психологічного удару. Зникає ілюзія діяча, ілюзія існування когось, хто має контроль, зникає створена віруваннями ілюзія про те, що є щось, що повинно діяти. Одним словом, наступає дисоціація істоти від розуму і тіла.»
Люк Рейнхард
"So" і "Hm" - це великі слова, - раптом сказала матір.
- Що це? - боязко запитав я.
- "SoHm" - це останнє послання.
- Останнє?
- Last message (останнє послання), - чітко промовила матір.
- Кого?
- Вищого Розуму.
- Кому?
- Людству.
- Чому послання останнє?
- Допомоги більше не буде....
- Якої допомоги?
- Це таємниця.
Sie sind es, die sich beeilen in guten Werken und die ihnen darin voran sind (Koran, Die Gläubigen, 23:62).
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2006-01-24 08:31 am (UTC)no subject
Date: 2006-01-24 01:10 pm (UTC)ілюзія діяча, ілюзія існування когось, хто має контроль
між іншим часом не варто відкривати очі, ти в курсі?
no subject
Date: 2006-01-24 01:49 pm (UTC)no subject
Date: 2006-01-24 02:12 pm (UTC)no subject
Date: 2006-01-24 02:20 pm (UTC)no subject
Date: 2006-01-24 02:26 pm (UTC)no subject
Date: 2006-01-25 09:53 am (UTC)він їх ненавидить, залишаючись ангелом.