Параскеви

[promonaut]

Поки трудовий нарід України п'є другу каву, на німецьких плоскогір'ях завершується 4-а година праці і декотрі вже п'ють коньяк "Матадор".

Параскеву дід Семен пригледів на Хмельниччині. Тоді там були голодні часи, але йому, досвідченому січовому стрільцю, молодиця справно приносила передачі у в'язницю.
Перед тим, як потрапити на українські фронти, дід Семен встиг відвоювати за бабцю Австрію і опинитися у італійському полоні на Сицилії. Мене досі тягне подзвонити або завітати туди - залишилось прізвище родини, котра фактично прийняла галицького бранця на постій.
Коли проголосили ЗУНР і посланці роз'їхалися повоєнною Европою збирати своїх, у те сицилійське містечко прибув офіцер і одразу перед строєм запитав: "Хто признає себе українцем - крок уперед!"
Бабця мого батька, у котрого нині уродини, розповідала йому, сину старости села у часи панської Польщі, перших совєтів, німців і знову совєтів, як то було смачно скоштувати вперше у житті помаранчі та цитрини, привезені її сином з далекого полону.