promonaut | Jan. 22nd, 2010

Варм Шая Давидович. Народився 1909 року в Варшаві. Єврей. За фахом – лікар-терапевт. З травня 1943 до серпня 1944 року був лікарем Української Повстанської Армії (УПА). Псевдо – «Скрипаль». Згідно з матеріалами справи, особисто врятував життя 200 воякам УПА. Заарештований 9 серпня 1944 року. Засуджений до 20 років ув’язнення.

Добровський Лейба-Іцик Йосифович. Народився 1910 року в с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області. Єврей. Жив у Києві. Мав вищу освіту. Мобілізований до Червоної армії 22 червня 1941 року. В жовтні 1941 року під Полтавою потрапив до німецького полону. Вибрався з полону й дістався Рівненщини. В листопаді 1941 року став членом Організації Українських Націоналістів (ОУН). Вступив до лав Української Повстанської Армії (УПА). Псевдо – «Валерій». В липні 1943 року Лейба-Іцик Добровський став політичним консультантом у політичному відділі при командуванні УПА-Північ. Перебував у підпіллі з 1941 до 1944 року. Був автором відомих звернень УПА, зокрема – звернень до представників народів Азії та Кавказу, а також публіцистичної роботи «Як московський царат підкоряв народи». У лютому 1944 року був заарештований СМЕРШем. Військовий трибунал Київського гарнізону засудив вояка УПА Лейбу-Іцика Добровського до 10 років ув'язнення.

У будинку травлять тараканів. Присів'м собі на півчасничка і чекаю бійців невидимого фронту.
Вчора дізнався, що фірма-власник будинку, в назві якої фігурує "Хелена", увійшла в концерн з промовистішою назвою "Альфа Центавра". Говорив з ними вчора по телефону і не стримував сміх.

Тепер пустив морозне повітря у кімнату, кинув оком на новини і пригадав події 20-річної давности. У такий час зліва від мене стояв чільник крайової республіканської партії, майбутній мер міста, справа - товариш, майбутній мер міста калійників. На тій ділянці ланцюгу "розривів" не було, всі міцно трималися долоня в долоню. Грілися. Думали про знаменники, а не про чисельники з дачами, втратами авторитету і немічністю.

Часто пізнаю людей по вухах і долонях.
У військовому франківському шпиталі потоваришував був з львів'янином-дзюдоїстом. Ми частенько борикалися, він доучував мене того, що я не встиг засвоїти підлітком.
Через десять років у Львові, закуповуючи на фірму рідкісні на той час стомегабайтні ZIP-дискети, потиснув руку шефу-продавцю, і: "О, мені ця долоня знайома!" Чоловіча аудиторія насторожилася.

Запам'яталася приємна долоня внучки нинішнього Героя. Впізнавана.
У залі мюнхенського оперного прем'єр Кучма щось базікав російською, порядні люди спілкувалися у фойє, я цілував ручку, а професор історії переконував нас, як би то добре було змінити моє прізвище на щось більш українське і милозвучніше.