Бджоли проти меду або LiveAid2005

Вмирає старий альтист, і вже перед смертю схиляється до нього дочка та плачучи тихо шепоче йому на вухо: "Папа, папа..."
А альтист відповідає: "Нєт, дочєнька, нє папа, а ум-па-па ум-па-па ум-па-па..."

Мені і тепер стає весело, коли згадую як хтось прокоментував одну концертну акцію “Рок проти наркотиків” – “..це виглядає так ніби бджоли проти меду”. Для мене той коментар поширився і на ранньолипневу акцію Роберта Ґєлдофа Live8live, себто “збільшимо удвічі фінансову допомогу країнам Африки”.
У Берліні німецький рокер переконував, що це напевно не концерт, а таки протестна акція проти нелюдів-політиків і іже з ними. Вислід: оранжеві були пєрві.. як там на udaff’і? Ніхто з музикантів за суботу(а марафон триває) не обмовився про збільшення власної популярности і, як її результат, бажання та перспективи не менш як удвічі збільшити власні надходження. Мовчав, захрипнувши, і кандидат на голову Світового банку Боно з Підлодки2. Йому в ритм похитував грецькою фігурою каліфорнієць Д. Майкл.
А-а, взагалі-то, можна писати лише про вокальну сторону марафону – іншого нового звучання помічено не було, оскільки Lourie Anderson не виступала, а отже чудернацькі інструменти не звучали. Патриції рок та попу у своїй більшости представили українському вухові, звиклому до хороших весільно-вокальних даних, підсілі голоси. За словами моєї мами-стоматолога “відкривали рота як курка дупу”, пробуючи вернути собі хоча б півоктави часів попереднього LiveAid’у. Найбільше у цьому мав успіх блудний син Waters, котрий на своїх сухеньких ніжках(це я помітив ще у Штутґарті) вернув у лоно Floyd’у і нині ледь не зірвав спроби друга Дейвіда&Co заспівати про money. Я пробував просльозитися з нагоди реюніону таких укоханих динозаврів, але ламані брівні дуги Gilmour’а, котрий завідомо відчуває нові близькі сварки з Waters’ом переконали мене цього не робити.
Перемикаючи світові канали, щонайдовше затримався на ефектних “Синах Манхайму”. Бо я також син Манхайму. Ба, більше – сотні раз намотуючи кілометри у манхаймських квадратах(у цьому місті вулиць немає), я так і не зустрів Ксаверія Найду, засновника колективу. Навіть у двох dj-студіях. Але менша о то – вони були перші, хто ще порадив собі з власними голосовими струнами. Ориґінально викрутилася мамця Мадонна. Та запросила повнезно чорних у білому вокалістів і лондончани вже не так звертали увагу на звучання як на мамцю та колектив. Не був винятком друг Тєрьохіна Робі Уїльямс – голос зірочки від неякісного алкоголю скис і той вирішив першим скакнути до публіки. Також розчарував вокальними даними лідер REM’у, вже не кажучи про голубу полосу на обличчі як вияв любові до стилю Павловського і Яника.
Здається, екшин відкрив старший від мене на місяць Бред Піт. Він також пробував просльозитися на фразі з африканкою, але сите черево взяло і тепер своє. Далі музичну частину відкривала представниця G9, куди входив завжди її рідний тепер Израїль, Ганна з Юритмиків. ЇЇ вигляд переконав, що з тілом у динозаврів поки все o.k. А далі понеслося як по-писаному..
Концерт “зробили” The Who. Вони єдині відіграли так, що близько ніхто не пасся – ні Мирайя Кері, ні канадський трудовий клас, ні афроамериканці, ні Його Величність МакКартні. Може хіба Green Day. Все одно – The Who „зробили” концерт і це слід запам’ятати. Не можу ґарантувати за японську сцену, але навіть якщо там дригався Gackt – без варіантів. У Москві вчилися грати на “сопєлках-вєртєлках”, а публіка чудувалася як це вони з голодними бабцями втрафили у ту вісімку яка G8. Дивно, що концерт на першому російському не коментував Костя Затулін, але спроби були.
Так, тому Ґєлдоф зі “Щурів” і співав “I don’t like Monday“. Бо він уже завтра той понеділок, але хвилі чогось нового відчутно не було. Політики і музиканти радісно потирають спітнілі долоні, залишаючи нам молитву за африканського брата. Є підозріння, що це найбільш ефективний засіб. За винятком смс-ок.


Псалом 90-й "Живые помощи"*
Живый в помощи Вышняго, в крове Бога Небесного водвориться.
Речет Господеви: Заступник мой еси и Прибежище мое,
Бог мой, и уповаю на Него.
Яко Той избавит тя от сети ловчи, и от словесе мятежна,
плещма Своима осянит тя, и под крыле Его надеешися,
оружием обыдет тя истина Его.
Не убоишься от страха нощного, от стрелы летящия во дни,
от вещи во тме переходящия, от сраща, и беса полуденного.
Падет от страны твоея тысяща, и тма одесную тебе,
к тебе же не приближится, обаче очима твоима смтриши,
и воздеяние грешников узриши.
Яко Ты Господи, упование мое,
Вышняго положил еси прибежище твое.
Не приидет к тебе зло, и рана не приближится телеси твоему,
яко Ангелом Своим заповесть о тебе,
сахронити тя во всех путях твоих.
На руках возьмут тя, да некогда преткнеши о камень ногу твою,
на аспида и василиска настуаиши,
и попереши льва и змия.
Яко на Мя упова, и избавлю и, покрыю, и яко позна имя мое.
Воззовет ко мне, и услышу его:
с ним есмь в скорби, изыму его и прославлю его:
долготою дней исполню его, и явлю ему спасение мое.
Ог твоего креста, и сохрани мя от всякаго зла.
ади мя, Господи, силою честнаго и животворящаго твоего креста,
и сохрани мя от всякаго зла.


*Читається тричі
Молитва застосовується в народній знахарській традиції і як засіб-оберіг (цей текст у письмовій формі, написаний олівцем, звичайно рекомендується мати при собі або читати у важких життєвих ситуаціях), деколи ж, читаючи його над хворим, намагаються вигнати хворобу(від себе: також незамінима при нахабних іншопланетянах, схильних до викрадення людей).